|
Роздуми про світську державу, або Не сунь свого носа до чужого проса
(20 Июля 2006 11:07)
Дивно чути призиви духовної особи Патріарха Філарета до влади підняти меча проти "антиукраїнських" злочинних елементів, як вона то обіцяла на Майдані ("Україна молода" № 128 цього року), або про потуги влади створити єдину помісну православну церкву… І якщо політичні гасла з вуст Московського Патріарха Алексія ІІ та танцюючого під його дудку Київського Митрополита Володимира вже не дивують (Московія є Московія, хоч і з її світсько-путінською маскою), то чути і бачити подібне від українських лідерів, які претендують на ЄВРОПЕЙСЬКІСТЬ, трохи дикувато!
Цікаво, в якому глибокому імпічменті був би Буш чи Ширак, якби, не дай Боже, почав "гнати" про державні інтереси у церковних справах? А до церковних лідерів на Заході взагалі, напевне, застосували б закон Лінча, а не світське право, якби ті дозволили собі підтримати ту чи іншу політичну силу…
У ХУІІІ – ХХ столітті, на час, коли у всьому світі формувалися нові форми контролю держави над суспільством – так звані “нації” – на території України націю сформувати було практично неможливо: тяглості традиції української влади не було, натомість, повсюди існувала або імперська – у випадку з Росією, або колоніальна – Австро-Угорська – адміністрація. Цілком очевидно і прогнозовано це вилилося у адміністрацію радянської України – одну з найконсервативніших та бюрократизованих ситсем, – до кінця, у особі Щербицького та команди, вірна Центру і справі соціалістичного будування чогось-там такого, що скажуть з Москви.
Винятком є хіба що кримські татари – які “генетично” звикли жити у формі держави, і які таки добудуться державності, коли найближчим часом розчаруються в своїх псевдо-націонал-демократичних колєгах з "материкової " України – та ще частина галицької інтелігенції, яка має досвід будування імперської державності Австро-Угорщини та спротиву дійсно націоналістичних ОУН-УПА.
Тому в 1991 році незалежною стала не Україна, а Українська Радянська Соціалістична Республіка: з адміністрацією замість влади, населенням замість нації, казна-чим замість ідеології, нездарами замість бюрократії та купою пенсіонерів “союзного значєнія” – колишніх ультраконсервативних вояк, які каталися на танках по Чехословаччині та розважалися в Новочеркаську, а на пенсію вирішили приїхати доживати віку в ситу Україну та ставши тим самим соціальним грунтом, який, наразі, і провокує в країні мовні, релігійні, етнічні та територіальні “заворушення”.
Нездари, захопивши врешті й адміністрацію, не будучи зобов’язаними перед населенням, якого, по суті, не представляли, та говорячи й діючи вищезгадане казна-що, не знайшли нічого ліпшого, як ... мавпувати державницьке будування в Росії. Зокрема, у церковній сфері – говорячи про єдину помісну церкву; мовній політиці – використовуючи в інформаційному просторі “общєпонятний” замість державного; економіці – дозволивши космополітам-олігархам розграбувати народне добро; політиці – Єльцин шарахнув по Білому Дому з танка, Кучма венеціанськими методами переміг Мороза...; адміністрації – давши на відкуп місцевим "касикам" цілі регіони за умови наповненого феодальними методами центрального общака (державного бюджету)...
Звідси все і почалося, тобто продовжилося.
У Конституції України чорним по білому – і не ієрогліфами, щоб відбити охоту у двозначних "коментах" – написано, що ця держава є СВІТСЬКОЮ – тобто церква окремо, держава окремо: народ вірить у той культ, який йому зрозумілий чи модний, держава не вказує у що кому вірити, церква не сується в суєтну і мирську політику ,а вимолює наші з Вами гріхи.
А що маємо насправді? Ющенко за одну пасхальну ніч встигає обскакати всі православні конфесії – якби співпало, що в цей день святкують щось євреї, мормони або мусульмани, він би сунувся й у синагогу та мечеть; один з міністрів привселюдно святкує релігійну ініціацію; міністерство освіти всерйоз збирається ввести діткам у школах якщо не Закон Божий, то, принаймні, основи християнської етики; московський патріархат на президентські вибори випускає православний календар, де поряд з Нерукотворним Спасом світяться лики Януковича та Сабодана, а серед церковних постів та свят скромненько так затесався ще один червоний рядочок – день виборів Президента, якого всі православні поголовно мають підтримати; Філарет у вузах агітує за Ющенка, Ахметов створює власний "джихад" – Партію Мусульман України...
І сміх і гріх! Філарет, забувши “кесарю – кесареве, Богу – Боже” та заручившись підтримкою Ющенка, хоче тягатися за політичну владу у церковних ділах з Сабоданом, за яким маячить зловісна фігура Рідігера, підтримувана Путіним та з успадкованим від КГБ особливим відділом церковного спецназу-розвідки та звісно ж – “пєнсіанєрами союзного значєнія”.
Тому потрібно було б бути антигромадянським елементам в Україні, щоб не використати ці карти у боротьбі проти недолугої української державності – звідси і всі сучасні провокації на церковну тематику!
Тому висновки для української влади мають бути наступними:
· Не слідувати прикладу північного Путіна у намаганні заручитися підтримкою церковних сінекур у державних справах, а мати “почуття ліктя” з тими, хто і хреститися нормально не вміє – сотнями тисяч молодих людей, які вийшли на Майдан – як за "оранжистів", так і за "небесних".
· Відмінити указ Кучми про передачу експропрійованого майна церквам, а слідувати прикладу І. Гавдиди (керівника ОУН в Україні, якого, за однією з версій, спецслужби московського патріархату вбили за намагання повернути Почаївську Лавру у власність громади) віддати для народу України відібрані фанатиками 4000 історичних та архітектурних пам’яток.
· Світським лідерам не “світитись” у релігійних ритуалах жодної з конфесій: пам’ятайте, що ви – представницькеа влада СВІТСЬКОЇ республіки, а не теократичної монархії! Тому в церкву може піти Віктор Ющенко чи Віктор Янукович, а не Президент України чи Прем’єр-міністр.
· У кримінально-адміністративному порядку повішати на сухій гілляці Вітренко і їй подібних – надовго відіб’є охоту до провокацій!
· Не лізти політикам у справи церкви, і церква не полізе у справи державні.
· Замість введення релігійної етики в школах подумати про те, як вирішити ... кризу загальної освіти як такої – інтелектуальне звиродніння народу видно неозброєним оком.
· Не відкидати радянської ідентичності: кілька мільйонів людей знайшли прихисток у церкви, бо їм було відмовлено у праві соціально-політичного існування у рамках капіталістичного сьогодення, не критикувати, а уважно вивчити досвід Білорусі та Лукашенка, якому треба пам’ятник поставити.
· Пам’ятати як… Отче наш – УКРАЇНА – СВІТСЬКА ДЕРЖАВА!
Зрештою, у наш час немає провокаторів, а є ті, хто піддаються на провокації. Чи не так, громадяни? І пам’ятайте старі дідівські істини: "Пани сваряться, а у хлопів чуби тріщать"!
Сергій Одарич, Uatoday.net
Останнi матерiали на тему "Президент В.Ющенко":
Олександр Турчинов: "Ми вважали, що Ющенко хоч чомусь навчився в 2005 році. На жаль, сьогодні я змушений констатувати: ні, нічому не навчився. Треба, мабуть, повторити урок".
Йосип Вінський: "Ми чітко сказали, що є ряд законопроектів, які стосуються життя мільйонів людей. І без розв’язання цих проблем робота парламенту в режимі такого холостого ходу, як зараз, немає ніякого сенсу"
Александр Турчинов: «Мы не боимся досрочных выборов, хотя я бы не сказал, что досрочные выборы – это панацея»
Андрій Портнов: "І Фонд держмайна, і уряд будуть підключаться до захисту тих інвесторів, які вкладуть свої інвестиції в Одеський припортовий завод і будуть виконувати інвестиційні соціальні зобов’язання перед трудовим колективом і країною"
Валентина Семенюк: "Одеський припортовий завод активно працює, держава є його ефективним власником, чому треба так бігом його продавати?!"
Юлія Тимошенко: "Я переконана, що до кінця цього року ми приймемо зміни в Конституції, і це дасть повний баланс і спокій у політикумі"
Віктор Ющенко: "Я переконаний: якби сьогодні в Україні була президентська модель управління, ми були б далеко попереду"
Віктор Ющенко: "Найбільшу шкоду національній стабільності зараз можуть нанести будь-які дискусії щодо стабільності національної валюти"
Віктор Ющенко: "Україна буде в НАТО, це вже давно не питання вибору, для мене це питання часу"
Огляд подій дня - 4 квітня 2008 року
Останнi матерiали на тему "Релігія та віра":
Размышления о "Коде да Винчи": гора родила мышь
|
Політика
