|
Останній козир у рукаві
(13 Июля 2004 18:31)
Минулого тижня уряд вирішив питання, яке довгий час не давало спати багатьом політикам та бізнесменам. Нехай і з запізненням – але було прийнято рішення про те, як зробити ефективнішим використання системи магістральних нафтопроводів. Нафтопровід “Одеса-Броди” за твердженням прем’єр-міністра - з економічною вигодою для України, запрацює у реверсному напрямку.
Проект, що був покликаний частково змінити “розклад” на енергетичному ринку України, вже декілька років жваво обговорюється в ЗМІ і набув яскраво вираженого політичного забарвлення. З часу побудови нафтопроводу у 2001 році знайшлося немало противників його використання у реверсному напрямку. У заявах противників реверсу йшлося про національні інтереси та національну безпеку України, яким загрожував реверс, та про економічну нерентабельність такого використання нафтопроводу. Представники міжнародної спільноти, зокрема, організацій США та Європи, також наголошували на необхідності прямого використання труби.
На тлі цих словесних баталій урядовці шукали можливості для заповнення нафтопроводу каспійською нафтою та її транспортування у Європу. Єдиною реальною пропозицією довгий час залишалася пропозиція російської сторони, однак уряд розглядав і інші горизонти. Певні надії були пов’язані з візитом до України президента Казахстану Ільхама Алієва. Під час переговорів з президентом Леонідом Кучмою була підписана угода про надання каспійської нафти, щоправда, без зазначення термінів поставок. Проте, як зазначив український президент, такий крок був скоріше дипломатичним і спрямованим на підтримання гарних стосунків між країнами. За словами Л. Кучми, “...Вони (Казахстан), як наші близькі друзі та стратегічні партнери готові сьогодні продати Україні пару мільйонів тон нафти, щоб ми заповнили нафтопровід “Одеса-Броди” та ще 5-10 років чекали з моря погоди”. Ільхам Алієв висловився про повсякчасну політичну підтримку його країною нашого нафтопроводу, однак відповідальність за вирішення комерційних питань він поклав на організації, що займаються “економічними питаннями”. Така розмитість формулювань може мати чітке економічне підґрунтя. Нафтопровід “Баку-Тбілісі-Джейхан”, що його активно підтримують потужні американські компанії та найвищого рангу чиновницьке американське лобі, є конкурентом для не надто економічно привабливого “Одеса-Броди”. Обсягів видобутку нафти, необхідних для заповнення першого, за попередніми оцінками вдасться досягти лишень у 2015 році. Тож імовірність надання каспійської нафти Україні з економічної точки зору залишалася дуже низькою. Всупереч із задекларованою Казахстаном політичною підтримкою.
Іншою істотною проблемою є недобудованість українського нафтопроводу. Згідно з дослідженнями, проведеними американською компанією Halliburton Kellogg Brown & Rot і британською CERA у 2002 році, функціонування нафтопроводу тільки на ділянці Одеса-Броди без продовження будівництва до міста Плоцьк є нерентабельним. Добудова до Полоцька, в свою чергу, вимагає інвестицій та часу.
Так чи інакше, ці факти не призводили до негайного запуску нафтопроводу. Урядові, який дав обіцянку запустити трубу ще в травні, довелося розглядати інші, компромісні варіанти. Адже подальше простоювання нафтопроводу означало б вимивання бюджетних коштів на його утримання та амортизацію. Деякі аналітики називають згоду на реверсне його використання поступками Росії та вимушеним кроком. Однак, слід враховувати, що угода з компанією з російським корінням є тимчасовою із терміном дії, визначеним на три роки, і базується на економічній привабливості проекту для обох сторін. Від цієї співпраці Україна розраховує отримати надходження в бюджет у розмірі 92 млн. доларів, а тим часом спільно з польською стороною залучити інвесторів та здійснити добудову труби до Плоцька.
Фактично, таким чином уряд використовує “останній козир у рукаві”, адже користається з єдиної на даний момент пропозиції, що принесе певні кошти. Україна отримає нехай короткочасний прибуток там, де мали бути збитки, і тим часом зарезервує час на добудову нафтопроводу. Однак відповідальність за пошук близько 450 млн. євро інвестицій, необхідних для добудови труби, ляже на плечі вже наступного уряду, який буде займатися цим питанням після президентських виборів. Тобто, історія продовжується. Лишається сподіватись, що зрештою транспортування чорного золота нафтопроводом “Одеса-Броди” стане справді потужним джерелом економічного прибутку для України.
Оксана Шелест, для UATODAY.net
Останнi матерiали на тему "Нефтепровод Одесса-Броды":
Казахстан нам не поможет?
Игра на трубе
Energy Solutions рекомендует...
«Тенгизшевроил» обидел Украину?
Владимир Грановский: Трубе пустой стоять нельзя
Военные сводки
|
Економіка
