|
Олександр Рябченко: Вартість "Криворіжсталі" - це ціна зміни держави, так оцінюється держава
(25 Октября 2005 12:36)
Олесь Терещенко. Поговорити про наслідки найгучнішої приватизації в українській історії ми запросили до студії директора Міжнародного інституту приватизації Олександра Рябченка.
Як вам ціна? Чому вона така висока і не передбачали її жодні експерти? Що стало причиною того, що індійський мільярдер переплатив?
Олександр Рябченко: "Я радий, що вона така висока. Ми завжди обговорювали, чому ціни такі низькі. І от, нарешті, стався такий випадок, такий день, коли ми обговорюємо чому ці такі високі. Я думаю, що тут важлива ситуація, що зійшлися перший і другий по рівню потужності світовий металургійний лідер. І вони між собою фактично вирішували, хто потужніший, хто могутніший. І, на щастя, це зійшлося на нашій "Криворіжсталі", яка сама собі дуже інвестиційно приваблива і готова до якісного виробництва, що вона і робить. От, вони зійшлися і кожен хотів придбати і заодно показати себе першим і тому така жорстка конкуренція…"
Олесь Терещенко: Пішли на принцип.
Олександр Рябченко: "Я думаю, що тут існував також і принцип, щоб довести, хто сильніший. Ну, все ж таки, це перша і друга світова компанія. Я думаю, що молодці наші, що привели їх на наш конкурс і оголосили такі умови, які для них були прийнятні і цікаві".
Олесь Терещенко. Маючи ціну повторної приватизації "Криворіжсталі", як можна назвати першу приватизацією? Якими словами?
Олександр Рябченко: "Я не хочу називати тими словами, бо це непрофесіонали кажуть, що перше – от вона в шість разів дешевше і це було там бандитизм і грабіжництво. Я хочу вам сказати, що повторна ціна "Криворіжсталі" - це не тільки ціна "Криворіжсталі". Той самий "Mittal" - 4 мільярди 800 мільйонів доларів на першій приватизації пропонував, на першій приватизації пропонував півтора мільярди доларів. Це була його ціна. Він втричі збільшив ціну за півтора роки. Це не ціна "Криворіжсталі". Це ціна зміни держави, так оцінюється держава. "Криворіжсталь" залишилася така сама, як вона була. Змінилася Україна. Це наш шанс, що світові інвестори оцінюють зміни в Україні, їх потенціал, можливості змін, їх розвиток таким чином, що ціна українських активів зростає втричі. І для мене це головний підсумок конкурсу. Навіть не 24 мільярда 600 і 200 мільйонів, які отримує державний бюджет, а те, як сприймають Україну у світі. Це саме те, чого ми не мали тривалий час. Це саме те, чому не мали іноземних інвестицій на Україні. Почалося. Треба це використовувати і підтримувати".
Олесь Терещенко. Наскільки це реально може вплинути на приплив іноземних інвестицій? Тобто сигнал є. Наскільки швидко люди сприймуть цей сигнал і підуть принесуть гроші сюди, до нас?
Олександр Рябченко: "Цей сигнал для нас, це не сигнал для іноземних інвесторів, це сигнал для України. Це сигнал для українського уряду Отак оцінює іноземний інвестор. Пропонуйте, відкривайте можливості інвестування українських підприємств . Чи то розвинутий Фонд приватизації, чи створення спільних підприємство, чи розвинути фондовий ринок нормальний, щоб він працював і можна було купувати акції українських підприємств на Фондовому ринку. Не обов’язково у держави. І гроші підуть сюди. Вони вже сприймають…"
Олесь Терещенко: Тобто, все одно, подальші кроки є за державою.
Олександр Рябченко: "Обов’язково. Вони тільки висловили свою готовність і показали, що вони готові, а ми від держави повинні дати можливість приходу і продемонструвати. Ми хочемо, щоби українські активи зростали в ціні в наслідок того, щоб вони платили нам за ці активи от такі гроші, як вони заплатили за "Криворіжсталь".
Олесь Терещенко. Куди треба вкладати гроші, виручені від "Криворіжсталі"? В тому числі якраз і в тому, щоби покращати інвестиційну привабливість України за допомогою спеціальних структур.
Олександр Рябченко: "По-перше, хочу сказати, що в нас є державний бюджет на поточний рік і там є 113 стаття, діюча, яка визначає, як можна використовувати додаткові надходження від приватизації. Бо в нас від тих 24 мільярди 6 мільярдів 300 мільйонів - це заплановані надходження від приватизації. Вони стоять у державному бюджеті і вже розподілені. А от інші 18 мільярдів - це додаткові. Хоча з цих 18 по справедливості і по законах України влада повинна повернути 4 мільярди 200 мільйонів гривень першим покупцям "Криворіжсталі". Так визначено в законі про приватизацію, коли конкурс визнається проведеним з порушенням закону, майно відбирається державі і після повторного продажу гроші, отримані державою на повторному продажі, розподіляються. Так що частково вони повертаються у тому обсязі, як перший раз сплатили власники, тобто держава зобов’язана закон виконати. Мені дивні ці розмови навіть від там міністрів, що вони щось хочуть з кимось обговорювати. Є закон і кожен міністр повинен його виконувати. Так само, як кожен громадянин України".
Олесь Терещенко. Сьогодні не один експерт сказав про те, що влада опинилася перед спокусою реприватизації. Адже, очевидно, що той механізм доплат, про який говорить зараз уряд Єханурова, що він не принесе стільки грошей. Є 5-6 підприємств, про які президент і прем’єр говорили і, замість того, щоб пропонувати власникам доплати, очевидно, набагато привабливішим є механізм відсудити їх, як "Криворіжсталь", і потім продати на таких аукціонах.
Олександр Рябченко: "Знаєте, це омана. Це добре говорити політикам перед виборами, що ми так будемо робити, а ми повинні розуміти, що якби в нас була реприватизація, якби цей процес продовжувався і зараз ішли би судові процеси не тільки там "Криворіжсталі", Нікопольський феросплавний, який, до речі, так і не закінчився, ще б три-чотири підприємства і ніхто б не купував "Криворіжсталь" за такою ціною. Ніхто не буде купувати підприємство в процесі реприватизації за 24 мільярди. Це шалений ризик. Тільки тому, що реприватизація зупинилася, "Криворіжсталь" має от таку величезну ціну. Якщо процес знову почнеться реприватизації, можна не очікувати тих грошей. Знову будуть платити там 10 мільярдів як максимум за такі…"
Олесь ТЕРЕЩЕНКО: Тобто єдиним шляхом, все-таки, по решті суперечливих підприємств, так, по яких справи ще в судах – це, все-таки, доплата, да? Іти на мирові з власниками нинішніми, так?
Олександр Рябченко: "Це доплата, це доплата, включно доплата…"
Олесь Терещенко Це вимагати під них доплати?
Олександр Рябченко: "От нові приватизаційні підприємства, які зараз виставляти на продаж, якщо там буде механізм доплати з повною гарантією прав власності, от нові, дійсно, будуть отримувати інвестори, які будуть їх оцінювати так, як зараз оцінює на "Криворіжсталі".
Олесь Терещенко. Успішний продаж "Криворіжсталі" стимулює програму приватизації, переконана українська влада. Наступним об’єктом, виставленим на продаж, стане Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд. Про це заявив сьогодні прем’єр-міністр. Недобудований комбінат, який вироблятиме сировину для металургії переважно з уже відпрацьованих відвалів, українські урядовці оцінюють як інвестиційно привабливий. Серед його потенційних покупців фігурує та ж таки "Mittal Steel", а також компанії з Росії, Китаю та вітчизняні підприємства. А головною принадою для інвесторів у наступному році стане "Укртелеком" – це прогнозує заступник голови Фонду держмайна Олександр Бондар. І Кабінет міністрів ініціюватиме створення Фонду для викупу державної частки об’єктів приватизованих раніше в непрозорих умовах, заявив прем’єр Єхануров. Мова йде, за його словами, про 5-6 об’єктів, справи яких зараз у судах. Таких як, наприклад, НЗФ. Пане Олександре, за які підприємства ще можна виручити подібні кошти в Україні? Чи є вони?
Олександр Рябченко: "Вони є. Вони є. Потрібні знакові продажі. Особливо по підприємствах, які вже тривалий час існують в обговоренні: чи б то продаємо, чи не продаємо, чи виставляємо, чи приймаємо якийсь закон, чи відміняємо той закон? "Укртелеком" - це перше підприємство, по якому можна зробити такий самий знаковий продаж, як по "Криворіжсталі". І треба твердо заявити зараз чи прийняти рішення, чи указ президента, що наступного року відбудеться приватизація "Укртелекому". Це спеціальна програма. Треба готувати до приватизації. Так само, я думаю, що правильне рішення ГОК виставити на продаж, якщо доведеться домовитися з іноземними державами, які так само володіють частками. Просто це підприємство, яке є принципом для будь-яких розмов і обговорень. Не буде Україна вкладати гроші, а там треба вкласти значну суму грошей, щоб його добудувати. Нехай хтось інший добудує. Принаймні, це будуть гроші у державний бюджет".
Олесь Терещенко. Ще називають "Одеський припортовий"?
Олександр Рябченко: "Одеський припортовий", думаю, що Україна зараз не буде продавати. Ми не готові до цього продажу. Я думаю, що політично то небезпечно виставити зараз на приватизацію. Є питання, які треба вирішити, узгодити всередині української держави. Я б не радив продавати до парламентських виборів "Одеський припортовий".
Олесь Терещенко. І ще одна тема, про яку ми поговоримо, це сьогоднішня відставка голови Фонду держмайна, яка співпала із сенсаційним конкурсом із продажу "Криворіжсталі". Валентина Семенюк виконала рекомендацію політради своєї партії і сьогодні подала заяву про звільнення. Реакції президента поки-що немає. У поширеному зверненні до співвітчизників чиновниця-соціалістка пояснила свій крок брудними інтригами, спрямованими на дискредитацію Фонду держмайна, Соцпартії та її особисто. Партійний бос Семенюк, Олександр Мороз, назвав таке рішення відповідальним кроком серйозного політика. Позитивно оцінивши факт продажу комбінату за таку високу ціну і нагадавши, що процедура і умови конкурсу були виписані головою Фонду, Мороз підкреслює, що позиція соціалістів залишається непохитною - об’єкти стратегічного значення мають залишатися у державній власності. Ще раніше народні депутати із фракції Народної партії Литвина звинуватили Семенюк у намаганні зірвати конкурс із повторної приватизації "Криворіжсталі" через буцімто фінансову зацікавленість соціалістів у прибутках металургійного гіганта. Напередодні конкурсу Валентина Семенюк злягла в урядову лікарню з гіпертонічним кризом і сьогодні офіційно перебувала на лікарняному. А виконуючим обов’язки голову Фонду зараз є перший заступник Віктор Петров. Пане Олександре, хотілося б від вас почути, що стало головною причиною відставки Валентини Семенюк? Це все-таки партійна дисципліна чи спроба поставити крапку у цьому скандалі із певними зисками соціалістів, можливими їх зисками від діяльності "Криворіжсталі" у державній власності?
Олександр Рябченко: "Я, перш за все, хочу побажати Валентині Петрівні, яку я поважаю як особу якнайшвидкішого виздоровлення і виходу з больниці. Ну, вона така особистість міцна і я думаю, що вона витримає цю ситуацію і вийде, повернеться в активне політичне життя. Давайте згадаємо, як призначалася Валентина Семенюк на посаду голови Фонду. Лютий, березень – уряд Тимошенко оголошує курс на реприватизацію і у правління державою величезних комбінатів. Без повторного продажу. Це абсолютно відповідає…"
Олесь Терещенко То це було оголошено?
Олександр Рябченко: "Звичайно".
Олесь Терещенко. Адже уряд Тимошенко говорив про те, що і "Криворіжсталь" буде виставлений на повторний продаж, і решта підприємств.
Олександр Рябченко: "З самого початку йшлось про повернення в державну власність, знаходження менеджерської команди на конкурсі і це абсолютно відповідає поглядам Семенюк. 100%-во. Це її погляди. Треба повернути…"
Олесь Терещенко Тобто отакі завдання і брали якраз представники Соцпартії.
Олександр Рябченко: "В уряді влітку позиція змінилася на протилежне. Тимошенко сказала: ми будемо продавати, ми продамо "Криворіжсталь" на відкритому конкурсі аукціонного типу, ми продамо Нікопольський феросплавний, ми будемо продавати. Це ввійшло в протиріччя із поглядами Семенюк і з позицією політичної Соціалістичної партії. Криза була неминуча. Фонд держмайна зобов’язується рішеннями уряду продавати стратегічно важливі підприємства, перші по важливості. І це робить соціаліст. Перший заступник теж соціаліст, Петров. І це, звичайно, не сприймається політичним керівництвом партії. Там виникають проблеми…"
Олесь Терещенко Ну, тобто треба було робити вибір, так ,між політичним майбутнім, так, і перебуванням на посаді.
Олександр Рябченко: "Тим більше прийшов уряд Єханурова, який відверто є проринковий і зрозуміло, що у такій ситуації позиція соціалістів, як голови Фонду держмайна, просто була дуже складна, і я думаю, що вона прийняла правильне рішення".
Олесь Терещенко. Дякую, Олександре. Нагадаю, що про приватизацію "Криворіжсталі" та інші проблеми пов’язані із цим і позитивні наслідки ми говорили із директором Міжнародного інституту приватизації Олександром Рябченком.
Також пропонуємо до вашої уваги експерт-опитування, яке було проведене 24 жовтня Центром дослідження політичних цінностей. Центр звернувся до політичних експертів із питанням:
«Хто виграв, а хто програв від повторного продажу «Криворіжсталі»?»
Володимир Маленкович (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
- Я считаю, что выиграл Ющенко. Я думаю, что, в общем, проиграл народ Украины, хотя цена была выше ожидаемой, и соответственно в бюджет пойдет много денег. Но почему, я считаю, что проиграл скорее народ Украины? Потому что в принципе никто не покупает предприятие дороже его цены. И если бы предприятие осталось в государственной собственности, а не в собственности Пинчука, то, думаю, что в течении 10-12 лет оно бы себя окупило, и продолжало бы приносить доходы государству. А таким образом мы получили быстрые деньги и лишились возможности иметь такой мощный комбинат навсегда. А деньги эти, боюсь, будут растрачены в самом ближайшем времени в связи с предвыборной кампанией. Я не сомневаюсь, что команда Ющенко в восторге от этой сделки, поскольку может залатать все многочисленные дыры в бюджете, и, в общем, купить избирателей. Для Ющенко это шанс сильно повысить рейтинг своей силы и возможно вернуть Юлию Тимошенко. Я не сторонник этой политической силы и поэтому не думаю, что это полезно для Украины. А конкретно я думаю, что «Криворожсталь» приносила бы доходы суммарно большие, чем мы получили от этой продажи, и получим от поступлений в налог уже от нового владельца. Быстрые деньги быстро и уйдут.
Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
- По-перше, стосовно переможців. Мені здається, що більше всіх виграв в даному випадку Президент Ющенко, тому що він довів можливість проведення публічної, прозорої процедури продажу великого промислового підприємства. Він довів, що минулого року «Криворіжсталь» була продана за безцінь. І той факт, що вдалося сьогодні підняти ціну цього підприємства в декілька разів в порівнянні з минулим роком, фактично, підтвердження його політичної позиції, яку він відстоював. Певним чином виграв не тільки Ющенко, а виграла і Тимошенко, яка також виступала за повторну продаж «Криворіжсталі».
В першу чергу програли колишні власники: Пінчук і Ахметов. Їх піар-кампанія фактично закінчилась поразкою, а той факт, що «Криворіжсталь» була продана набагато дорожче ніж її купували вони, підтверджує, що процедура продажу в минулому році була створена під них. Програли також ті політичні сили, які намагалися зірвати чи заблокувати повторну продаж «Криворіжсталі». Поки що залишається відкритим питання: чи виграло від цього українське суспільство? Чому я так кажу? Тому що побачимо, як буде хазяйнувати новий господар, і чи піде це на користь розвитку підприємства, його робітникам і суспільству в цілому. І нарешті, чи не виникне спокуса в українських можновладців заново розпочати процес реприватизації та виграти на цьому: фактично розпочати бюджетне фінансування за рахунок реприватизації, або приватизації великих підприємств.
Олександр Литвиненко (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):
- Я думаю, що передусім виграв той, хто купив це підприємство, а, по-друге, виграла українська влада. Я не буду говорити про економічний бік справи, а скажу про політичний. Та цифра, яка фігурувала в підсумку аукціону, перевищила найсміливіші очікування експертів. В порівнянні з ціною, за яку було продано це підприємство минулого року, звичайно різниця буде на користь нинішній владі, тобто Президенту, уряду і тих політичних сил, які з ними пов‘язані. Тобто, цей досить довгий процес реприватизації «Криворіжсталі», дав досить оптимальний результат. Крім того, мені здається, що цей продаж трохи скорегував думку щодо інвестиційної привабливості української економіки, оскільки досить солідні гравці брали участь в цьому аукціоні.
Олександр Рябченко (директор Інституту приватизації і управління власністю та інвестиціями):
- Виграла держава, ніхто не програв. Отримано грошей більше ніж очікувалося, зростає вартість українських активів, не тільки «Криворіжсталі». Цих грошей достатньо буде, щоб вирішити бюджетні проблеми. Ніхто не програв, бо ситуація стає зрозумілою і ясною, а також фіксованою. Ціна визначає те, що попередня ситуація не буде повернута. Це вже крапка.
Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):
- Якби Уряд Єханурова не отримав зараз додаткових коштів від приватизації, то у НСНУ на парламентських виборах були би мізерні шанси. Це розуміли і Ющенко, і Єхануров, і весь НСНУ. Тому ці сили і були зацікавлені в успішному перепродажі Криворіжсталі. Перепродаж дозволив залатати дірки у бюджеті. Питання в тому, чи зможе тимчасовий виграш влади перерости у виграш суспільства? Адже поки що влада зорієнтована на продаж стратегічних об’єктів, але не подає сигналів, чи піде вслід за перепродажем структурна реорганізація економіки. Якщо такої реорганізації не відбудеться, якщо наша економіка залишатиметься самою енергоємною в Європі (а це означатиме вічну залежність від Росії), а кошти витрачатимуться лише на «проїдання» населенням та на нові резиденції для Президента, то тоді країна може отримати серйозний удар, адже все залишатиметься як було, тільки ще без одного доброго шматка власності.
Володимир Лупацій (виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія»):
- Я думаю, що безумовно в цій ситуації виграла команда Президента, тому що потрібні були будь-які демонстративні ефекти і можливість пред‘явити хоча б якусь невелику перемогу. В даному випадку, це можна розглядати як перемогу, оскільки, по-перше, сума приватизації перевищила ту суму, яка спочатку виставлялася, і суму, яку отримала держава від минулих проектів приватизації. По-друге, відбулася приватизація з використанням принципу відкритості. Перемогу отримала транснаціональна корпорація, тобто, це був не національний капітал за яким стоїть олігархічний імідж. Таким чином є можливість в зовнішньополітичному плані продемонструвати послідовність, готовність відповідати за ті обіцянки і зобов‘язання, які брала на себе політична влада стосовно забезпечення прав міжнародних інвесторів і т. д. Виграш стосується того, що отримано суму, яка буде позитивно впливати на фінансовий стан держави в поточному році. Але це добре в короткостроковій схемі. З іншого боку, якби ми не переоцінили значення цієї події. Тобто, по-перше, ще рано оцінювати реальні наслідки цього продажу, тому що є проблема з виконанням інвестиційних зобов‘язань. По-друге, є проблема з тим, як це буде впливати взагалі на структуру української економіки. І третій момент, у нас є схильність до ейфорії і гігантоманії. Я думаю, що для України набагато важливіший був би ефект не такої гігантської приватизації, а дійсно системні зміни в інвестиційному кліматі, які б продемонстрували, що інвестори - це не тільки транснаціональний капітал, а й менші капітали, які могли б приходити в українську економіку, і не лише в експортні галузі, а й галузі, які налаштовані на розвиток внутрішнього ринку.
І останній аспект. Цей аукціон показав одне: нарешті Україна можливо відкриє свої очі та побачить, що відбувається зміна геоекономічної мапи світу. Тому що перемогу отримала компанія з таким не євроатлантичним присмаком, хоч вона і транснаціональна, з власниками, які етнічно представляють Індію, і відповідно цілу низку країн, які зараз виходять на геоекономічну арену світу (тобто, Китай та Бразилія).
Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):
- Я думаю, що владна команда Ющенка-Єханурова отримала тактичну перемогу. За цих обставин українська потуга загалом програла, оскільки ми залишились без такого колосального ресурсу. І зараз неможливо сказати, що саме і скільки програла Україна в цілому. Оскільки, ці гроші, на сто відсотків можна бути впевненим, не будуть вкладені в серйозні інфраструктурні проекти, в те, що через 10 років дасть результат, в те, що потрібно українському суспільству. Просто цих грошей не буде, і не буде цього ресурсу загалом. Я думаю, що для виборчої кампанії нової влади це певний ресурс, який буде їх рятувати. Вони спробують за допомогою даного фінансового ресурсу врятувати себе від провалу на парламентських виборах.
Останнi матерiали на тему "Продажа ``Криворожстали``":
Продали!
Віктор Пинзеник: Сьогодні відкрита нова ера приватизації в Україні
Валентина Семенюк: "Я чутками не живу. Я живу нормативними документами"
Чого очікувати від майбутнього керівника Фонду державного майна?
Слово адвокатам: Резніков та Власенко про події навколо "Криворіжсталі"
Пинзеник: Мінфінан, готуючи бюджет, не може зубами витягнути цифру податку на додану вартість. Бо в нас виникли монстри
М.Чечетов: "Я горжусь тем, что жемчужина украинской металлургии – "Криворожсталь" осталась в Украине"
Продаже «Криворожстали» могут помешать только президентские выборы
"Криворожсталь": еще не продается, но уже покупается
«Приватизационное» чтиво для депутатов
|
Економіка
