|
Молоді, розумні, амбіційні…
(20 Февраля 2006 09:29)
Видавництво «Кальварія» – чи не найвідоміше видавництво України – нещодавно, 15 лютого, презентувала доволі цікавий проект. Точніше – доволі цікаву ідею, на якій побудували цілий проект.
«Кальварійські посиденьки в УНІАНІ», які вже стали постійною подією книжкового світу України, цього разу присвячувалися дивній закономірності, яку помітили у видавництві. Сьогодні у багатьох європейських країнах, не виключаючи й Україну, з‘явилося нове покоління письменників. Нова генерація, до якої входять молоді люди від 16 до 26 років, письменники, що створюють свою власну літературу, не схожу на ту, яку ми звикли читати.
Особливо відрізняються молоді автори «оруелівського» віку – ті, що народилися у 1984 році. Їх найбільше, і вони найвідоміші, їх романи одразу ж стають бестселерами й розкуповуються величезними тиражами. У Італії це дівчина на ім‘я Мелісса, у Франції — Анні Брасм, у Польщі — Мірослав Нагач, у Сербії — Анна Віковіч.
В Україні це – Любко Дереш, якого читають не лише у нас, а і у європейських країнах – Польщі, Німеччині. Дереш, який свій перший роман «Культ» створив у 16 років, і продовжує писати все більш яскраві й цікаві твори.
Видавництво «Кальварія» нещодавно познайомилася із ще декількома молодими авторами, які можуть якщо не конкурувати, то хоча б не відставати від Любка. Саме зустріч з цими молодими людьми й була темою «Кальварійських посиденьок».
Головний редактор видавництва Петро Мацкевич запевнив публіку в тому, що зараз в Україні існують не просто молоді автори, але панєвропейська генерація письменників, що їхні творчість – це не просто новий жанр української літератури, а самодостатня, відокремлена література, яка вже поділяється на стилі й види. Мацкевич наголосив також на тому, що твори зовсім не схожі між собою, кожен автор пише по-своєму, вони всі різні. Єдина спільна риса – усі автори створюють у книжці свій власний світ, поєднуючи реальність із чимось своїм, підсвідомим. Наприклад – сни, психіатрична лікарня, марення або ж просто вигадана реальність.
Презентували шістьох молодих письменників: прийшли четверо, двоє вирішили залишитися невідомими. Тобто псевдоніми їх публіці повідомили, але наголосили, що це – саме псевдоніми, й невідомо, чи взагалі побачимо ми колись тих, хто за ними ховається.
Дистанційно презентувалися: Любомира Княжич із книгою «Морок. Казочці про національний менталітет присвячується» та Віктор Маліновський «По той бік Пупця». Любомира принципово не захотіла демонструвати своє обличчя, навіть на книзі не буде її фото, всупереч правилам видавництва. Пан Маліновський вирішив не приходити, поки не змінить своє справжнє ім‘я на псевдонім у паспорті.
Присутніми були: Галина Логінова («Червоне солодке серце», «Піщана річка»), Ксеня Харченко («Історія Ксені Харченко»), Галина Ткачук («Славка»), Тетяна Винокурова-Садиченко («Жарт із життя психів»). Представлялися автори, читаючи фрагменти зі своїх творів і відповідаючи на запитання публіки. Тетяна — зачитала про янгола у дурдомі й гремліна у шафі , Галина Логінова - про Женю Каца, кращого друга героїні твору, який її покинув (але читала так весело і з таким почуттям, що публіка навіть не знала – сміятися їй чи плакати, така собі трагікомедія), Ксеня — про домовицю й слонів, які, якби жили на Україні, то випили б тут усю воду, Галина Ткачук — про зозуленят, які довірливо дивляться у очі і про те, як героїню виростив Лютий.
Щодо тварин – це особлива тема, якщо тваринами натхнення у Ксенії є слони, то Галя Ткачук вважає найкращими тваринами ведмедів, а найкращими дружинами для них – білок. Такий шлюб навіть описано у одному з її творів.
«Історію…» Ксені Харченко назвали антихристиянською, вона не ображається. Дійсно, у її творі існує містика, і ніяких християнських істин вона доводити не збирається, але не збирається й сперечатися з ними; склалося враження, що їй просто не до них, вона пише про якийсь власний світ, де не має місця подібним речам.
Тетяна ж обізвала себе «привидом від літератури, жахливим, але симпатичним» й зізналася, що янгола вона відправила до дурдому лише щоб подивитися, як йому там буде.
Дійсно, складалося враження, що всі вони різні й всі по-своєму цікаві.
Пан Мацкевич запевнив журналістів, що усі книжки пан європейської генерації в Україні вийдуть у світ на пізніше осені 2006 року.
Лише тоді, мабуть, можна буде точно визначити, чи справді вони являються такими, що можуть перевернути загальноприйняті уявлення про українську літературу, стати бестселерами, просунути українську культуру на крок вперед, чи це просто гарно спланована піар-акція видавництва.
Отже, чекаймо:
Тетяна Винокурова-Садиченко, 21 рік, «Жарт. Із життя психів»
Галина Логінова, 26 років, «Червоне солодке сонце», «Піщана ріка»
Ксеня Харченко, «Історія Ксені Харченко»
Галина Ткачук, 20 років, «Славка» (що включає в себе повісті «Славка», «Лютий», оповідки «prosa ursina»)
Віктор Маліновський, 22 роки, «По той бік Пупця».
Любомира Княжич, 26 років, «Морок. Казочці про національний менталітет присвячується».
Тетяна Садиченко, для UAToday.net
Останнi матерiали на тему "Культура та мистецтво":
Кто стал триумфатором юбилейной премии "Оскар"?
Размышления о "Коде да Винчи": гора родила мышь
Массы в ожидании культуры
Пятирічний подих за Булгаковим
"Убить", как "Зализать до смерти"
Хэппипипл нашего времени
КРЕЩЕНИЕ GLORYей
Испытание «заслуженностью»
Навколо Гаррі Поттера
Останнi матерiали на тему "Українська мова":
Президенту делают «обрезание», а «мову» хотят ущемить
|
Культура
